...Життя завжди готує тобі якусь свою(твою) дорогу і коли щось не виходить – це просто воно не дає тобі зійти з вірного шляху і допомагає потрапити туди, де ти обов”язково мусиш бути і бути там надзвичайно щасливим!!!...В цьому я переконалась дуже добре на власному досвіді!

Останні півроку були для мене морально в багатьох планах надзвичайно складними: я шукала себе, подавалась, кудись завжди не проходила, розчаровувалась, губилась в цьому житті і боялась майбутнього, потім боролась за нього і знов щось ставалось.. Але тепер щиро вірю в заїжджену вже давно фразу – „Все що не стається...” ну далі ви знаєте))) І так воно і є!!!

Деякі факти:

1.              Закінчилось вже як місяць моє стажування і я вже навіть почала сумувати за Сербією і особливо людьми. Тільки зараз, мабуть, зрозуміла ЯК багато воно мені дало, над чим змусило подумати і як змінило.

2.              Я пройшла на роботу(як поки здається) моєї мрії в Празі!!!!Урррааа!!! То одна з найпрекрасніших подій мого життя))) Компанія – www.jacobfleming.com (кому цікаво), розробляти тему і адженду таких конференцій в Європі і, що найприємніше,  подорожувати у всі ті країни, де будуть проводитись ці конфи!! Вже всіма мріями і думками там))) Правда, так дивно якось, що це вже не стажування, чи ще щось на якийсь визначений термін, а просто взяти і переїхати жити до іншої країни...

3.              З 01.03.08. офіційно Alumni of AIESEC Ivano-Frankivsk, що для мене є великою гордістю і честю, і що змусило мене також багато над чим порозмислити і проаналізувати, що для мене означають більше ніж 4 роки в цій організації....

4.              Зараз перебуваю у Франіку, потрохи здаю сесії, які пропустила і ще пропущю))), чекаю на документи для візи, живу якимось незвично розміреним і спокійним життям, страшенно тішуся з можливості бути біля своїх батьків і запалювати вогники в їх очах, а ще насолоджусь дуже тим, що більшість моїх друзів нарешті поруч(на жаль не всі...за деякими надзвичайно скуучилааа!!) і можна так добре і рідно себе з ними відчувати!!!

5.              Вже рахую дні коли нарешті переїду жити з своїм коханим...Так довго чекали...так довго боролись...тааак хочу, щоб це вже сталось пошвидше!!!так вже неможу інакше...

Потрошку з”являється невеличкий страх перед майбутнім і дууже багато запитань в голові: „А як же воно буде...?”. Але час і без мене дасть на це відповіді.

Тому наразі в душі поселився якийсь спокій і відчуття абсолютного щастяJ))))) І це таак приємно))

...за ранкову кавусю, яку працівники МК так бережно несуть з кухні на робочі місця(ну і за її смак і активізуючу дію, звичайно))

...за щире і усміхнене „Добро ютро” співробітників

...за відчуття комфорту і якоїсь дивної спорідненості з людьми і містом

...за гарні  святкові ліхтарики на головній вулиці, які сворюють ще одне „зоряне небо” над головою і завжди якийсь піднесено-святковий настрій

...за красу нічного міста, яке поглинає і заворожує

...за кількість людей на вулицях, які постійно посміхаються, спілкуються і насолоджуються життям

...за Дунай і захід сонця

...за модерновий будинок недалеко від  моєї зупинки додому, який світиться зверху по колу дуже гарно різними кольорами. Вночі виглядає як НЛО)) і допомагає мені зрозуміти, що це вже моя зупинка. А ще, завжди чекаю, щоб воно почало одночасно світитись як райдуга – не знаю чого, але воно мені стільки щастя приносить)) тішусь тоді як маленька дитина)))

...за нічне життя міста, незліченну кількість афігенних пабів, ресторанчиків, кафешок, роштілів

...за кількість людей, які спілкуються англіською (особлива подяка тут одному досить старенькому таксісту, який вичислив, незважаючи на всі мої спроби говорити чистою сербською, що я іноземка, і розповідав мені в 3ій ночі на прекрасній англійській історію міста і взяв лиш 80 дінар(прибл. 8грн)))))

...за автобус №8, який привезе тебе в усі стратегічно важливі місця)

...за красу міста загалом, а особливо, коли виглядає приємне сонечко і пахне весною

...за плєскавіцу, чевапі, кабасіцу і т.д. (щось типу фаст фуду, але національного, де багааато м”ясидла і смачного хліба і цибульки))ммм..

...за просто надзвичайну гостинність людей

...за можливість провести прекрасний вечір в джаз клубі, в якому грає його власник і який його відкрив, щоб просто пограти в своє задоволення для друзів і простих заблукавших гостей. За те, що можна з ним познайомитись, посидіти і попити ракію вже далеко після закриття клубу!!

...за відчуття самостійності, хоч інколи і самотності, бо все ж надзвичайно бракує рідних, дузів і коханого

...за найкращу в світі сусідку по кімнаті, яка спеціально для тебе готує вечерю, дарує великого плюшевого ведмедика, щоб я не відчувала себе самотньо, коли вона їде додому

...за те що в пабах постійно якісь перфоманси і концерти, а якщо навіть і нема, то грає просто якась надзвичайно хороша музичка

....і особливо за людей, які тут живуть!!!Веселі, відкриті, смішні, розумні, гостинні, красиві, слов”яниJ

Лишилось всього 3 тижні...так багато ще непобаченого, непочутого, невідчутого. Треба все встигнути. Головне не розслаблятись і взяти від того найбільше. А ще, поки тут, то більш менш знаю, що відбувається з моїм життям. За 3 тижні знов невідомність...знов чогось досягати, за щось боротись, приймати життєво важливі рішення, не знати де ти і хто ти і як воно буде далі...Трохи страшно..Але треба вірити, що далі буде тільки краще, правда ж? Отож з усих сил вірю))

В першу чергу,

З НОВИМ РОКОМ і наступаючим Різдвом Христовим!!!!!!

Нехай тепло, посмішки і любов завжди будуть всередині та навколо вас!!!

Вірю, що 2008 принесе багато нового і цікавого! І перше, що він приніс – я створила  ЖЖJ))). Обіцяла, що коли поїду на стажування, то лиш тоді заведу і я собі цю штуку. Довго берегла себе від того, але, слава Богу, не вберегла! Бо я...    На стажуванніі!!!!!

Так довго чекала, думала, придумувала, мріяла... і ось я тут! І це так прекрасно! Поки, на моє величезне здивування, всередині я дуже спокійна, я б навіть сказала – заспокоєна. Я тут, все прекрасно, все складається як я собі і намріяла. Мій новий етап життя почався і невпинно закручує мене у вир своїх подій! Нарешті в серці поселився тихий і щасливий спокій.

З одного боку, все нове і не таке як колись, а з іншого – це твоє життя і воно веде тебе кудись, куди ти ще сам не знаєш. Ти просто просинаєшся кожного ранку і проживаєш його якось саме так, а не інкаше..

Якось була на ЛСМі Айсека Нові Сад і там було завдання намалювати свій @XP, на якому ти стейджі і що було на попередніх..І тільки тоді, напевно, до мене остаточно дійшло, що я вже на Exchange!!!! І що позаду цілих 4 роки життя і розвитку, щоденної роботи і найкращого в світі відпочинку з найріднішими тобі людьми!

Сьогодні усвідомила, що вже більш ніж 3 тижні пройшло мого життя тут....3 тижні  нового досвіду і самопізнання. А здається, ще так недавно  я стояла на вокзалі ще абсолютно незнайомого мені міста і вітала себе з початком нової сторінки свого життя)))

За цей час трапилось стільки всякого хорошого і цікавого. Кожен день тут приносить якісь нові думки, нових людей, нові краєвиди. Люди тут дуже привітні і дууууже гостинніJ!Постійно  запрошують кудись, пригощають, посміхаються, жартують. В них, мені здається, є  якась прихована енергія і я буду дуже намагатись за цей час перейняти її трошки і для себе!!))

Коли в тебе є тільки 2 місяці, щоб відкрити для себе нову країну, нових людей, роботу та і саму себе, немає часу навіть думати про те, що з тобою трапляється. Тому за ці 3 тижні я встигла: почати працювати на дуже крутій і прік компанії; познайомитись з одним з найвідоміших бізнесменів Сербії; 2 рази з”їздити в Бєлград, ще в 3 міста – Суботіца,Бачка Паланка і Вайська)); відірватись в пабі,де грає найкращий барабанщик Сербії(він грав Бреговічу,кажуть); відсвяткувати корпоративий NY з співробітниками в ресторані,з якого видно все нічне місто і побачити як все ж серби вміють відриватисьJ; побувати на новорічній вечірці в клубі з 2000 чол., де грав Арманд Ван Хельден(про то окрема історія будеJ); навчитись потрошки жити самій; жити з сербською дівчинкою, яка не дуже говорить англійською)); зустріти випадково 4ьох заочно знайомих українок)); відчути радість від повернення до, хоч і тимчасового,але свого дому; познайомитись з величезною кількістю надзвичайно цікавих людей; побувати в величезній кількості афігенних пабів; на дуже гарній фортеці; провести незабутній тижднь з коханою людиною( знову відчути наскільки добре з Ним і як важливо, щоб Він був поруч); страшенно скучити за сім”єю і відчути як сильно може невистачати „свох” людисьок і рідних друзів!!!!

Насправді ставалось набагато більше всього, але це вже буде в наступних постах. Просто дуже хотілось якось описати вам наскільки я щаслива і як прекрасно насолоджуватись кожною хвилиною тут!!!

Пес. Фотки можна подивитись на

http://www.facebook.com/album.php?aid=35963&l=a7550&id=656440224